У цю мандрівку я їхав навмисно, щоб подивитися на одне з природних чудес України. Здається банально, проте лише досвідчені мандрівники та спелеологи знають, що в Тернопільській області знаходиться чи не найбільша система печер у Європі та подивитися тут точно є на що!
Їдемо в печеру Млинки
Отже, мій шлях до цієї природної пам’ятки в Тернопільській області почався з районного центру міста Чорткова. Сама печера розташована за 15 кілометрів від цього міста. Я виїхав приміським автобусом рано вранці та вже через 30 хвилин був у селі Залісся. Далі був шлях до печери – вона розташувалася між Заліссям і селом Угринь. На мальовничій вулиці під назвою Млинки (або Польська), що плавно переходить у вулицю Хутір Угринь.
Шлях від центру Залісся зайняв хвилин 20. Треба було пройти через центр села, озерце, цвинтар, кілька занедбаних хат.
Саме в Заліссі я перший раз у житті побачив справжні дикі маки)
Коли до печери залишилося зовсім нічого стали з’являтися туристичні бази. Деякі були закриті і можна було зайти на подвір’я та прогулятися – прості на вигляд хати. А були цілі території за колоритним парканом і цілою інфраструктурою за ними.
Ми трохи погуляли ними і прийшли на свою базу – спелеоклуб “Кристал”.
Спелеоклуб “Кристал”
У спелеоклубі нам дали годину, щоб відпочити і показали територію. Також тут була велика хата з різним спорядженням, картами. На території колодязь, зелена галявина з сільським столом посеред неї, гойдалки на деревах, а на електричних стовпах – лелеки.
Після того як група була в повному зборі – вирушили в печеру Млинки. Шлях від “Кристала” до неї зайняв хвилин 20. Ми йшли в гору, через струмок і ліс, поки не вийшли до непомітного земляного урвища із зачиненими дверима і попереджувальною табличкою.
Система печер у Тернопільській області та печера Млинки
За цими дверима на висоті 270 метрів над рівнем моря і знаходиться довгоочікувана мета – печера Млинки, природне диво України. Колись тут не було обмежень і сюди заходило багато людей. Проте з часом доступ зробили обмеженим не лише через те, що тут легко загубитися, а й через те, що недбайливі туристи залишали після себе гори сміття. Цим вони могли пошкодити унікальний внутрішній світ печери і зруйнувати його. Після чого від Млинків залишилися б лише прості камені. А так, це ціла система, яка, здається, живе своїм життям і зараз я розповім про неї детально.
Одразу за дверима розташована велика зала. Тут ще можна ходити не пригинаючись і навіть не вмикати ліхтарик. У залі стоять статуї з гіпсу. Їх встановили ентузіасти, щоб надати печері свого шарму. Ми зустрінемо статуї ще недалеко від входу, після вже коли почнеться темрява і доведеться пригинатися.
Далі починається темрява. Темрява і теплий холод. Очам доведеться звикати, і тут темніше, ніж у будь-яку ніч на поверхні. Після цього потрібно увімкнути ліхтарик. На базі нам дали каски зі світлом, інакше довелося нести в руках, та й захист не завадить – адже будуть вузькі місця і можна буде вдаритися головою!
А тепло і холодно одночасно – тому що в Млинках температура не піднімається вище +18 градусів за Цельсієм. Тут завжди однакова вологість, і може бути перепад до +1.
Внутрішній світ або чудеса печери Млинки
Наша мандрівка Млинками зайняла приблизно години півтори. Ми пройшли темними коридорами, вузькими проходами, великими залами. Іноді доводилося лізти горизонтально і вертикально, причому досить багато метрів.
Було вузько так, що зі мною одного разу трапилося щось на кшталт паніки – хотілося якнайшвидше закінчити цей перехід!
Не дивно, адже висота цих лазів була всього 50 см – тож тут треба мати гарну фігуру. А є висота і 20 метрів.
Якщо у вас серйозна клаустрофобія – краще не ходити.
У самій печері Млинки дуже красиво. Зі стель звисають сталактити, яким багато сотень тисяч років. Вони формуються на мікрони за рік і пошкодити їх дуже легко – буквально один дотик і він перестане рости назавжди. Це теж один з аргументів до закриття сюди доступу. Якщо посвітити ліхтариком на стіни, вони починають іскрити та світитися. Я бачив кристали, що стирчали зі стін, які так хотілося відламати собі на пам’ять😦
Кристали можуть бути найрізноманітніших кольорів – білі, червоні, жовті, чорні, смарагдові. Варто лише посвітити ліхтариком, щоб побачити їхнє переливання.
Тут безліч найрізноманітніших порід і видів сталактитів.
Після проходів-переходів, лазів, галерей, розповідей інструктора про саму печеру, про її дослідження, про туристів, які заблукали, ми вийшли у великий зал. Це була кінцева точка нашої подорожі, де можна було відпочити і зробити фото, віддихатися від отриманих вражень. Далі був шлях назад уже іншим шляхом і бажанням поділитися побаченим зі світом.
Після Млинків повернулися в Чортків. Причому не автобусом, а пішки через поле нам довелося 6 або 7 км до селища Заводське. Був святковий день і автобус до Залісся вже не ходив. Не дивно – це будні української глибинки.
Історія печери Млинки
Печера Млинки друга за протяжністю в Європі та в Україні, після печери Оптимістичної. Колись на цьому місці було стародавнє море. Саме воно вимило в карстовій породі порожнини, і в цій місцевості утворилися безліч печер.
Пам’ятка природи належить до загальнонаціональних пам’яток і охороняється Законом України.
Млинки відкрив 1960 року шкільний учитель на прізвище Біль із села Угринь. Він назвав печеру Млинки, бо в цьому районі давним-давно місцеві жителі видобували гіпс і на водних млинах подрібнювали.
З 1960 року розпочинається активне дослідження печери і відтоді практично щороку тут бувають наукові експедиції. Саме вони й відкрили більшість ходів, довжина яких становить понад 53 кілометрів та дали назви маршрутам і підземним порожнинам.
Порожнини та проходи мають свої назви – прохід “Кочерга”, район “Щасливий”, “Мобільний”, “Лимон” і “Торба”. Є навіть “Японія” і “Подарунок долі”, лаз “Чортове горло”. Назв незліченна безліч, зважаючи на те, що дослідження і відкриття триватимуть, так само як і уточнюється довжина цього природного дива України.
У печері живуть кажани й іноді забрідають дрібні ссавці – тут не раз знаходили скелети заблукалих вовків і лисиць. Млинки охороняються законом України і мають статус природного заповідника.
Існують навіть легенди, що в печері ховалися партизани УПА. Однак цьому немає жодних документальних підтверджень.
Як дістатися до Млинків
Найкраще брати екскурсію. Із Києва, Тернополя, Львова, Чорткова. Є багато турагенств, які організовують мандрівку в ці місця. Також можна знайти спелеоклуби в інтернеті та зв’язатися з ними, уточнити коли можна приїхати своїм ходом. У такому разі потрібно буде шукати транспорт. Або на приміському автобусі Тернопільською областю, або на своєму автомобілі.
Печера знаходиться за цією адресою – вул. Млинки, с. Залісся, Тернопільська область.
Мені сподобалася подорож до печери Млинки. Навіть попри відсутність зручного транспорту в Заліссі та незручність від’їзду назад. Це була чудова прогулянка-знайомство з новими куточками України, емоціями та людьми. Якщо у вас є можливість – обов’язково слід відвідати це місце, хоча б один раз у житті.