Якщо ви хочете добре провести вихідний день і відвідати одну з визначних пам’яток Кіровоградської області, рівновіддалену як від Дніпра, Кривого Рогу та Кропивницького, тоді вам точно необхідно відвідати Кочубеївські штольні.
Кочубеївські штольні в селі Ганнівка, що в Кіровоградській області, вважаються історико-промисловою пам’яткою.
Однак я б його зарахував би й до культурної спадщини України, і зараз я розповім чому.
Ось уже понад сто років тут не ведеться жодної промислової діяльності, туристів тут небагато, хоча місце дивовижне і заслуговує на більшу увагу.
Рід полтавських Кочубеїв – власників штолень
Князі Кочубеї ведуть свій родовід від Кучук-бея, дрібного кримськотатарського правителя. Одного разу він перебрався з Криму в Україну, прийняв православ’я і під ім’ям Андрія вступив у військо запорізьких козаків. Його син підноситься і стає військовим радником Богдана Хмельницького за часів Визвольної війни. Онук Кочубея Василь, генеральний писар і генеральний суддя при гетьмані Мазепі, напише донос на свого лідера. Василя страчують за звинуваченням у неправдивій змові, бо Петро I не вірив у зраду гетьмана. Однак незабаром після повстання Мазепи рід Кочубеїв реабілітують і подарують великі землі в Полтавській губернії та в інших місцях України. До речі, існує легенда, що хрещениця Мазепи Мотря була коханкою зрадника-донощика.
Нині на території Полтавської області можна зустріти велику кількість згадок роду Кочубеїв, особливо в Диканьці та Полтаві.
Далі рід Кочубеїв зростає і зміцнюється фінансово, отримує 1799 року статус графів, а 1834 – князів.
Історія Кочубеївських рудників
Протягом довгих років землі навколо Кривого Рогу не становили жодної цінності для їхніх власників. Однак після виявлення залізної руди тут почався справжній промисловий бум.
Кочубеї побудували тут рудник 1904 року, який мав приносити дохід. Особливість рудника полягала в тому, що він розташовувався всього на одному вузькому пласті завширшки 1,5-3 метри. Це не могло дати великого обсягу виробки. З 1904 по 1906 роки тут було видобуто всього 39 тисяч тонн руди, а в 1913-1915 ще 11,5 тисяч тонн, після чого рудник закрили.
Глибина шахти невелика, орієнтовно тут усього 5 штолень, загальною протяжністю близько 250 метрів. На копальнях використовували виключно ручну працю, на поверхню руду піднімали вагонетками.
У 1916 році видобуток остаточно закрили і забули про залишки виробництва. Мине 100 років і про рудники знову згадають і сюди почнуть потроху їздити туристи.
Кочубеївські штольні – туристичний і культурний об’єкт
Зараз Кочубеївські штольні розташовані за 1 кілометр від села Ганнівка Кіровоградської області. Помітити покинутий рудник не так і складно – це зарослі високою густою травою і дрібними деревами пагорби (відвали від видобутку) посеред поля.
На найвищій точці таких імпровізованих курганів встановлено хрест. Достатньо йти на нього, а потім шукати вхід – дерев’яні сходи, вони знаходяться, якщо спуститися трохи вниз у кар’єр. Це і є вхід у Кочубеївські копальні. Сходи зруйновані в кількох місцях і здається, що вниз спуститися неможливо. Не лякайтеся – якщо дійти до половини сходів, можна злізти з них і продовжити шлях униз земляним схилом.
Серед трави можна зустріти каміння найрізноманітніших кольорів – від жовтого до бурого. Можливо, це нагадування про ту саму породу з рудою.
А ще один шлях – це спуститися крутою стежкою на саме дно кар’єра. Там теж буде кілька входів у шахти, причому деякі високі, що можна зайти на повний зріст, а деякі низькі – доведеться йти навпочіпки.
Усередині особлива атмосфера. У шахті, що з дерев’яними сходами – тихо й тепло, є світло від дірки в стелі. У найдальшій шахті – двоповерховій, дуже темного і холодно. Ця шахта затоплена водою. У шахті зі зруйнованими сходами гарна фотозона.
Якщо ви будете спускатися в штольні, візьміть із собою ліхтарик, зручний одяг, який не шкода вимазати. Тут не брудно, але пильно.
На поверхні, біля входу в шахту можна влаштувати пікнік. Тільки не залишайте сміття і будьте уважні – у траві можуть бути кліщі. У 2016 році на Кочубеївських штольнях знімали український фільм Червоний, про в’язнів ГУЛАГу, і занедбані шахти виконували роль рудника, де працювали політв’язні.
Тоді знімальна група побудувала декорації і вони простояли деякий час. Вагонетка, рейки, ті самі зруйновані сходи. Кажуть, що декорації швидко розібрали (напевно місцеві жителі). І зараз про них нагадує тільки вбита в землю арматура, що заростає травою.
Як дістатися на Кочубеївські штольні
Покинуті шахти розташовані в селі Ганнівка, що в Кіровоградській області. Сюди недалеко від Кропивницького, Кривого Рогу, Дніпра, Жовтих Вод, Олександрії.
Як їздять автобуси з Кропивницького не скажу, а ось із Жовтих Вод і Кривого Рогу дістатися сюди не важко.
Також сюди можна приїхати з екскурсією. Вони точно є з Дніпра і Кривого Рогу й охоплюють ці міста та їхні околиці. Необхідно шукати цю інформацію в інтернеті.
Якщо ви їдете машиною з Дніпра, то найкраще обрати маршрут через П’ятихатки та Жовті Води. Одразу за П’ятихатками є цікава локація – просто посеред лісу пам’ятник літаку МІГ-21. Сам пам’ятник занедбаний, напівзгнилий і зруйнований, у якому живуть птахи. Проте територія навколо нього прибирається від сміття.
Від Жовтих Вод до Ганнівки їхати 30 хвилин. Якщо їдете з Кривого Рогу, сідайте на автобус зі станції Тернівка. Коли приїхали до Ганнівки, повертайте з головної дороги якраз навпроти пам’ятника Костянтина Пестушка і розбитого парку біля пам’ятника.
Якщо їдете з Кривого Рогу, сідайте на автобус зі станції Тернівка.
Пестушко був уродженцем селища Ганнівка і вів успішну боротьбу проти більшовиків в Україні. Тут же в Ганнівці й загинув 1921 року.
Отже, ви опиняєтеся на довгій вулиці з бетонним покриттям і їдете нею, доки не буде повороту ліворуч із такою самою бетонною дорогою. далі поворот праворуч і до кінця вулиці. Потім дорога буде ґрунтова – доведеться їхати по полю. І поки не побачите зарослі насипи посеред поля з хрестом. Це і є відвали кар’єру – тут і знаходяться Кочубеївські штольні.
Приїхати сюди однозначно варто. Не бійтеся полізти вниз і отримати хороші емоції та спогади на довгі роки!