Пам’ятки Дніпропетровської області. #МандруйУкраїною

768
0
що подивитись в Дніпропетровский області

Під час подорожі до Петриківки до моїх рук потрапила цікава карта. Цю карту складено за підтримки Дніпропетровської Обласної Адміністрації. На ній відображені привабливі маршрути для подорожей по Дніпропетровській області. У ній зазначені маршрути, які увійшли до проекту #МандруйУкраїною, розробленого Державним агентством розвитку туризму.

що подивитись в Дніпропетровский області

Нижче я дам посилання на файл карти (його можна завантажити). І коротко розпишу ці визначні пам’ятки Дніпропетровської області.

Тут можна завантажити картку та вивчати її самостійно.

І так, куди можна поїхати у подорож Дніпропетровською областю?

Свято-Знаменський жіночий монастир

Цей монастир було засновано 1903 року. За роки свого існування установа пройшла через світанок та захід сонця. Знищення та відновлення з праху.

Свято-Знаменський жіночий монастир збудували з ініціативи дворянки Катерини Павлівни Василенко на території її володінь. Вона написала прохання до Катеринославського єпархіального управління з проханням закласти жіночу громаду та дати їй назву “Знаменська пустель”.

Для будівництва монастиря було збудовано цегельний завод неподалік. На ньому майбутні черниці самі виготовляли цеглу для пустелі. Насамперед звели зимову церкву та житлові корпуси, а потім і літній собор.

Також тут ще був фруктовий сад – найбільший у губернії.

Під час революції Свято-Знаменський монастир не постраждав. Його закрили в 1927 році перетворивши на школу та спортзал. Собор підірвали відразу після війни 1945 року. Будівлі почали розбирати на цеглу та інші господарські потреби.

Тільки через 70 років після знищення – в 1997 році монастир почали відновлювати і упорядковувати. Відбудували житловий комплекс, а територію обнесли огорожею.

Адреса – с. Вербівське, Дніпропетровська область.

Google Maps – 48.1309339, 35.7416341.

Храм Покрови в Рубанівському та будинок-музей Манжури

Історія цього храму сягає часів розгрому Запорізької Січі. Раніше він стояв на річці Соломчина, яка зараз перетворилася на ставок.

Храм називають ще “червоним” – за кольором цегли.

У сучасному вигляді Храм покриву було збудовано 1906 року Катериною Василенко – засновницею жіночого монастиря в сусідньому Вербівському. Після повернення з паломництва ця жінка пішла зі світського життя і зайнялася облаштуванням релігійних споруд.

1918 року більшовики тут закатували священиків, а сам храм зруйнували. Його відновили лише 1991 року на прохання мешканців села.

Храм Покрови у Рубанівському є історико-культурним місцем, центром паломництва християн із Дніпропетровської та Запорізької областей. А ще тут регулярно відбуваються свята та фестивалі. З піснями, танцями, музикою та смачною їжею.

На території комплексу 30 га збереглася могила козака Рубана, який заснував село. Він отримав землі від Катерини ІІ після розгону Запорізької Січі. Є багато поховань священиків, будинок-музей письменника Івана Манжури. Цей письменник працював у поміщиків Василенка та місцеві жителі зберігають теплу пам’ять про нього.

Бухаловський лиман

Бухаловський Лиман одне з численних озер Дніпропетровщини в селі Бухалівка. Це солончакове озеро з унікальною флорою та фауною. Аналогів якої у прилеглих територіях немає. З 1977 року тут знаходиться орнітологічний заказник із 118 видами птахів. Природний парк має державне значення та його площа 100 гектарів.

А в лісах живуть кабани, завезені з уссурійських лісів у 1960-х роках. Також на території лісу росте червонокнижні рідкісні рослини, багато грибів та баз відпочинку.

Це місце має багатий рекреаційний потенціал.

Розташування – с. Бухалівка.

Google Maps48.618184, 35.5442896.

Топілянські мегаліти

Топілянські мегаліти це частина великого маршруту “Топілянський мегаліт – віковий родовід”. Цей маршрут включає кілька локацій в селищі Топила.

У маршрут входять такі локації – Топілянський мегаліт, кромлех, спортивний комплекс “Вітацентр” у Томаківці, стародавній менгір, тутове дерево – “Дерево життя”.

Мегаліт у Топилах це вихід на поверхню землі великого масиву граніту докембрійського періоду (4 млрд. років тому). Це єдине місце Українського кристалічного щита, де граніт так виходить на поверхню та виходить великий масив каміння серед поля.

Тут же встановлено менгір – це необтесана брила граніту вертикальної форми, встановлена людьми практично без обробки. А кромлех – кільце з валунів. Ці місця мали сакральні значення для давніх племен і зараз вважаються людьми як місця сили. Не дарма, розташоване тут дерево тут має назву “Дерево життя”. Вони випромінюють позитивну енергію.

Маршрут  “Топілянський мегаліт – віковий родовід” був створений практично нещодавно та інформації про нього зовсім небагато в інтернеті.

Це місце мені нагадало Аполлонівський палеовулкан. Він, до речі, розташований неподалік.

Нікопольська сонячна електростанція

Сонячна електростанція у Нікополі стала одним із туристичних магнітів Дніпропетровської області. Територія цього енергетичного об’єкта – 400 гектарів (560 футбольних полів!) і розташований він на землі, яка раніше була кар’єром з видобутку марганцевих руд, а зараз рекультивована. Ця земля непридатна вирощування сільськогосподарських культур. Ось тому на її місці збудували енергетичний об’єкт.

Здалеку станція нагадує море – тисячі дзеркал зливаються в одну суцільну гладь. Тут проходять екскурсії під час яких докладно розповідають, як сонячна енергія перетворюється на електричну.

Ця сонячна станція входить до п’яти найбільших СЕС Європи і її будівництво коштувало 193 мільйони Євро. Вона може забезпечувати електрикою 140 тисяч домогосподарств та допомагає зменшити викиди шкідливих речовин в атмосферу від теплових станцій.

Станція була відкрита для туристів у 2021 році та з неї планують зробити повноцінний туристичний об’єкт Дніпропетровщини.

Могила Івана Сірка у Нікополі

Іван Дмитрович Сірко – національний герой України. Це легендарний кошовий отаман Запорізької Січі та Війська Запорізького Низового, який виграв понад 65 битв та став героєм багатьох українських казок та пісень.

Його могила знаходиться на вершині стародавнього кургану у селищі Капулівка неподалік нікополя. Це історичне місце та пам’ятка національного значення.

Спочатку кошовий отаман лежав в іншому місці неподалік – у селі Грушівка. Його могила доглядали кілька поколінь місцевих жителів. 1967 року його поховання виявили і перевели на нове місце, встановивши там пам’ятник. Курган називається Баба-могила.

Свого часу поряд був дерев’яний млин. Її спалили вандали на початку 1990-х. До 500-річчя створення українського козацтва було збудовано сучасний комплекс, за яким стежать і утримують у чистоті та порядку. У 2000-х роках було створено парк на території 20 гектарів. Також тут планували створити історико-географічний комплекс Чортомлицька Січ. Але плани так і не реалізували досі (2022).

До пам’ятника Івана Сірка можна дістатися з Нікополя автобусами №№ 135, 135/2, 144.

Криворізька страусина ферма

У селі Грузське біля Кривого Рогу розташувалася страусова ферма. Вона називається “Страус Ленд” і тут є все для сімейного насиченого відпочинку.

“Страус Ленд” було відкрито 2001 року на місці підприємства “Людмила”. Сюди привезли кілька особин дорослих страусів із Бельгії. Вже першої осені вони дали потомство.

Нині тут живуть і розводять чорних африканських страусів – для м’яса, яєць, жиру, шкіри, пір’я. Також тут багато й інших тварин та птахів.

На території страусиної ферми можна відпочити у альтанках, є міні-зоопарк, можна зайнятися рибалкою, пообідати у кафе та переночувати. Дітям свої програми. Можна скуштувати м’ясо страуса, продає яйця та інші продукти страусівництва.

Ферма проводить екскурсії. Екскурсія триває 40 хвилин, під час якої можна дізнатися цікаві факти про цих дивовижних птахів і навіть погодувати їх із рук.

Це не єдина страусова ферма на території Дніпропетровської області.

Ціни на страусиній фермі

Дитячий квиток – 70 грн. Дорослий – 100грн.

Ферма працює щодня.

Саврівський гранітний кар’єр

Саврівський кар’єр ще називають “П’ятихатський кар’єр”. Об’єкт знаходиться на південь від Жовтих Вод між селами Вільне та Кам’яне.

На цьому кар’єрі давно не видобувають граніт, і він затоплений. І тепер це місце перетворилося на локацію для відпочинку та релаксу, дайвінгу. Для аквалангістів тут дуже гарне місце – вода прозора на 20 метрів, а на дні справжні зарості та екскаватор!

Тут облаштовані цілі “кімнати” – з телевізорами, кріслами та холодильниками. Є москвич та галерея зі скульптур.

Це одне місце у Дніпропетровській області для любителів зануритися з аквалангом.

Я відвідував подібне місце у Дніпропетровській області – Новомиколаївський кар’єр чи підводний музей.

Як дістатися до Саврівского кар’єру:

  • Залізничним транспортом з м. Дніпро – станція Савро – велосипедом у с. Кам’яне (10 км)
  • Власним автомобілем із м. Дніпро — с. Кам’яний 128 км.

Google Maps 48.2678054, 33.6399576.

Урочище Княжі Байраки або Битва під Жовтими Водами

У травні 1648 року поряд із сучасними Жовтими Водами відбулася битва між козацьким військом Богдана Хмельницького та польською армією. Це була знаменна перемога козаків під час Повстання Хмельницького чи Визвольної Війни.

На цьому місці в сучасному селі Жовтоолександрівка встановлено історичну пам’ятку на честь цієї знаменної події. На пам’ятнику також зображено кримськотатарський символ – адже саме у союзі з Кримським ханством Богдан Хмельницький здобув цю перемогу.

Також у Жовтоолександрівці проводиться фестиваль KOZAKФест. Велика культурна подія у Дніпропетровській області.

Адреса – с. Жовтоолександрівка, Дніпропетровська область.

Google Maps48.5663802, 33.6555668.

Палац Культури у Жовтих Водах

Палац культури у Жовтих Водах має статус пам’ятки архітектури Дніпропетровської області.

Ця будівля збудована у 1957 році за проектом архітектора Александрова. Вже тоді воно виділялося своїм унікальним стилем серед інших будівель міста, а й інших палаців культури у Радянському Союзі. Пізніше за цим проектом збудують такий же заклад у Чехословаччині. У ньому 720 місць і багато вільного простору. У ньому проводять не лише концерти та виступи, а й виставки, тренінги.

Нині Палац культури унікальний – іншого такого не зустріти у всій Україні і мешканці Жовтих Вод пишаються цим.

Адреса – площа. Миру, 4, Жовті води. Навпроти пам’ятника Героям Визвольної війни 1948 року.

Жовтоводський історичний музей

Історичний музей у Жовтих водах було створено у 1985 році. Його мета зберегти та розповісти про спадщину регіону.

У музеї є кілька тематичних залів. Кожен зал це окремий історичний період, пов’язаний із Жовтими Bодами.

Відділ Визвольної війни розповідає про боротьбу Богдана Хмельницького та речі, знайдені на місці битв та стоянок козаків. Тут багато експонатів належать запорожцям та польським воїнам.

Є зал, який показує історію розвитку поселення Жовтої Річки, шахти “Капітальна”. З них пізніше виникне місто.

Також тут є експозиція присвячена історії міських підприємств та сучасному місту Жовті Води.

У музеї виставляється колекція годинників, картини місцевих художників, багато інших предметів – вишиванки, мотанки, монети, графіка, вишивка.

У музеї проводяться заходи культурного характеру. Освітні лекції, екскурсії. Щороку музей відвідують 7000 людей.

Сайт музею – http://muzey.comelzv.net/.

Адреса – бульвар Свободи, 25, Жовті Води.

Пам’ятник Героям Визвольної війни у Жовтих Водах

Історія Жовтих Вод пов’язана із визвольною війною 1648-1654 років хоча б тому, що тут точилися бої між військами козаків Богдана Хмельницького та їхніми супротивниками.

На честь цих солдатів і командирів у центральному парку Жовтих Вод – парку Слави та було встановлено пам’ятник. Композиція символізує спостережну посаду козаків, трьох коней із самим Хмельницьким та його соратниками – Іваном Богуном та Максимом Кривоносом. Звичайні люди називають цей пам’ятник просто – “Три коні”.

Згодом ця пам’ятка так сподобалася жителям міста, що її почали називати не інакше як візитна картка міста або головний пам’ятник міста Жовті Води.

Монумент було встановлено 1992 року. Його висота 11,5 метрів, з яких висота скульптур – 6 метрів. Відлитий він був за проектом заслужених скульпторів А. Білостоцького та О. Супрун.

У вересні 2020 року з пам’ятником сталася сумна подія – від її верхівки відвалився шматок.

Адреса: бульвар Свободи, Жовті Води.

Вільногірський кар’єр або Українські Мальдіви

З 1961 року у Вільногірську розробляли корисні копалини та відкрили кар’єр.

Українські мальдіви у Вільногірську

Поступово в результаті розробки біля міста виникли великі дюни чистого піску та води. Вода з’явилася серед піску внаслідок якихось технічних робіт – посеред дюни можна зустріти велику трубу, з якої періодично вилітає вода та пісок. Ходять навіть легенди, що цей радіоактивний пісок. Але не варто лякатися – на Українських Мальдівах радіаційний фон в нормі.

Вже в незалежній Україні, коли почав розвиватися туризм, на це місце звернули увагу.

Сюди приходять не лише місцеві жителі купатись та відпочивати, а й приїжджають з усієї Дніпропетровської області. Адже це місце справді нагадує Мальдіви – білий-білий пісок посеред поля із травою, а всередині піску чиста, прозора вода. Тут птахи в’ють свої гнізда, а люди їдуть сюди заради відпочинку та гарних фотосесій.

Як дістатися на Українські Мальдиви

На машині чи автобусі з Дніпра їхати Криворізьким шосе і повернути на Вільногірськ. З автовокзалу автобус іде кілька разів на день. Можна доїхати електричкою Дніпро-П’ятихатки, а повернутися зворотною. Тільки необхідно уточнювати розклад і дізнаватися, чи зупиняється електричка на станції Вільногірськ. Тільки вставати краще не в самому місті і хвилин 40 йти до пляжу, а встати на зупинці “платформа 104 км” – звідси 15 хвилин до локації.

Кінний двір Лелеки

У селі Рудка за 70 км від Дніпра знаходиться кінний двір та відпочинкова база. Тут не тільки можна відпочити далеко від міської суєти, смачно поїсти в кафе, порибалити, а й покататися на конях і взяти уроки верхової їзди.

На кінному дворі проводять змагання різного рівня та мешкає 30 коней, серед яких чемпіони України.

Сайт кінного двору: https://leleki.dp.ua/

Адреса: с. Рудка, вул. Шевченко 143.

Козацький храмовий комплекс у Китайгороді

Село Китайгород знаходиться неподалік Царичанки Дніпропетровської області. Це село відігравало важливу роль в обороні земель за часів Війська Запорізького, і тому багато оборонних споруд, що збереглися до наших днів. Тут навіть була фортеця, на місці якої зараз сад.

зупинка автобусу китайгород
Зупинка автобусу в Китайгороді

Але найбільша визначна пам’ятка місця – комплекс церков, які були збудовані за часів козацтва та збереглися досі функціонуючими за призначенням.

Ці три церкви і всі вони є пам’ятниками національного значення.

Церкви були побудовані в середині XVIII століття коштом козацького старшини та місцевих жителів. Вони розташовані в пішій доступності один від одного та утворюють один храмовий комплекс.

Храмовий комплекс у китайгороді
По дорозі до Храмового комплексу

Свято-Миколаївська 1751 року. Вона виконана в стилі бароко та чіткому дотриманні пропорцій. Якоїсь миті святиня виконувала роль сторожової вежі, а за радянських часів тут зберігали запчастини.

1756 року збудували Свято-Варваринську церкву. Вона зведена для святої Варвари і одразу стала храмом.

Варваринська церква-дзвіниця
Свято-Варваринська церква-вежа

П’ятикупольна Свято-Успенська церква збудована у 1756 році і це унікальна будова на всьому півдні та сході України. У ній за часів закриття був музей місцевої школи. Наразі експонати перевезли до царичанського краєзнавчого музею, а вулицю не стали перейменовувати з Музейною.

Комплекс занепадав протягом 60 років, поки наприкінці 1980-х його не почали відновлювати. Сюди привезли церковне начиння, почали проводити службу та обряди. Художник із Дніпра відновив внутрішнє оздоблення.


Адреса: вул. Музейна, с. Китайгород.

Етно-хутір Козацька Січ у Гречаному

У селищі Гречане, що між Шульгівкою та Петриківкою, розташувався етно-хутір “Козацька січ”.

Насправді, я не сказав би, що цей хутір популярний у Дніпропетровській області – принаймні я чув про нього мало. Однак на гугл-картах це місце має велику кількість відгуків і тому виправлятимемо ситуацію:)

Етно-хутір “Козацька січ” – це невелика територія серед колись великого поля з квітучою травою, чистою річкою та свіжим повітрям. За часів Запорізької січі тут стояло формування козацького війська та було багато поселень. Ось і зараз вирішили показати як жили козаки та мирні жителі у ті часи.

На території хутора є кілька хат із предметами побуту. Багато незвичайних речей із дерева. Тут розповідають історії про козаків та їхні походи, про зброю з якою билися наші предки. На хуторі можна смачно поїсти національні страви та подивитися театралізовані вистави. Тут влаштовують фестивалі з пам’ятних дат, готують програми для дітей та дорослих та завжди раді гостям.

Поряд із хутором знаходиться ще одне схоже місце – козацький хутір Галушківка.

Адреса: c. Гречане, Дніпропетровська область.

Козацький хутір Галушківка

Козацький хутір Галушків Буквально за сотню метрів від етно-хутора “Козацька Січ” знаходиться інше схоже місце – козацький хутір Галушківка.

Тут теж особливий колорит – хати які будували у XVIII столітті, плетені паркани, коні, стрільба з лука, млин, невеликий ставок з гарними ліліями. Море сонце та чистого повітря.

Петриківський розпис у Галушківці
Українська піч у Галушківці

На території Галушківки є музей Хреста. У ньому зібрана не лише величезна колекція різних християнських хрестів, але й можна подивитися як жили козаки та прості люди.

На хуторі можна заночувати у старій хаті, на старому ліжку. Тут проводиться багато цікавих заходів у свята, приїжджають екскурсії.

Раніше до хутора Галушківка можна було проїхати тільки через Петриківку дорогою на Шульгівку. А зараз, коли збудували об’їзну дорогу, то вона проходить прямо біля локації. Приїжджати своєю машиною стало простіше. Можливо, сюди транзитом їздитиме і міжміський транспорт.

Адреса: с. Гречане, Дніпропетровська область.

Пам’ятки Петриківки

Петриківка знаходиться всього за 50 кілометрів від Дніпра і це місце відоме на весь світ унікальним Петриківським розписом.

петриківка дніпропетровська область
Арт-об’єкт Петриківка

Детально про подорож Петриківкою я розповідав у статті – із Петриківки поїхали всі художники? Тут лише коротко пройдуся місцями, відміченими на карті #МандруйУкраїною.

Парк Калнишевського у Петриківці

Калнишевського можна вважати покровителем Петрикоки і тому головний парк селища називається його ім’ям. Це велике та просторе місце з квітами, газонами, романтичним містком та пам’ятником самому Калнишевському.

Коли я відвідував Петриківку (вересень 2022 року), парк був закритий на реконструкцію – обгороджений парканом. Місцеві жителі не сказали, коли парк буде доступний.

Петриківський центр Народного мистецтва

Тут майстри Петриківського розпису створюють свої шедеври. Колись центр називався експериментальним цехом і був заснований великим Петриківським художником Федором Панко у 1970-х роках.

У сучасний час, щоб потрапити сюди – краще заздалегідь записатися. Інакше майстрів можете не застати на місці. Хоча раніше вони були у центрі регулярно.

А ще центр проводить виставки та майстер-класи. Головне домовитися заздалегідь, щоб не зустріти зачинених дверей.

Адреса: проспект Петра Калнишевського, 65, Петриківка.

Петриківський музей етнографії, побуту та мистецтва

Справжня дивина Петриківки – це місцевий музей. Зовні він здається невеликим, але всередині є справді що подивитися.

Привітні екскурсоводи, кілька залів з унікальними експозиціями та можливістю купити гарний предмет.

Музей знаходиться далеко від головної вулиці, але знайти його не складно. Варто подивитися під час відвідин Петриківки.

Адреса: вул. Корчагіна, 14Б, Петриківка.

Садовий центр Сакура у Братському

Центр Сакура це 4,5 га садово-паркового раю біля Дніпра. Ще 15 років тому на цій території був великий пустир, куди звозили будівельні відходи та робили асфальт.

На сміттєзвалищі не було ні дерев ні іншої рослинності, і коли сміттєзвалище викупили, то хотіли розставити на його місці рослини в горщиках. Для цього знадобилося 6 місяців кропіткої роботи. Поступово рослини прижилися на шлаковому ґрунті, своїм корінням розпушили землю і створили мікроклімат, який став придатним для вирощування десятків видів квітів, кущів і дерев.

Сталося екологічне диво!

Зараз у Сакурі є все – басейн, бар, альтанки, ресторан, готель, 10 парків різної тематики, ігрові майданчики.

Також сакура збудувала три філії, запрошує гостей та організовує екскурсії з усієї області та Запоріжжя.

Це диво необхідно побачити на власні очі!

Сайт садового центру Сакура: https://sakura-club.dp.ua/.

Адреса: Запоріжське Шосе, 1, Братске.

Фортеця Кодак

Залишки фортеці Кодак знаходяться в селищі Старі Кодаки практично в межах Дніпра. Коли це була грізна оборонна споруда на правому березі річки Дніпро навпроти Кодацького порогу. Це пам’ятка культурної спадщини України національного значення.

Фортеця закладена Річчю Посполитою влітку 1635 року, щоб охороняти вихід у Чорне море та відбивати атаки кримських татар, турків, запорізьких козаків з півдня.

Тут базувався великий гарнізон і саме зміцнення було побудовано за всіма правилами оборонного мистецтва.

Вже через 20 років після відкриття, фортеця Кодак втратила своє значення. У ній якийсь час жили люди, потім її зрили, а рештки стали центром козацького поселення.

У 1910 році історик Дмитро Яворницький поставив пам’ятний знак, а кар’єр, що відкрився в 1940-х, остаточно знищив усе, що залишилося від фортеці.

Зараз там лише великий кам’янистий майданчик, багато трави.

Фортеця Кодак Google Maps: 48.3830661, 35.139075.

Свято-Троїцький собор (Новомосковськ)

Цей храм унікальна споруда – пам’ятка українського бароко. Церкву було побудовано 1778 року Якимом Погребняком. Вона вирізняється тим, що під час її будівництва було використано дерево і жодного цвяха. 

Історія споруди починається 1773 року, коли козацькі старшини задумали звести трипостольну церкву. Вони отримали дозвіл митрополита, зібрали гроші, людей, купили кілька будинків і розібрали їх на дошки. І потім запросили відомого зодчого з Харківської губернії. 

Після побудови церква була освячена 1778 року, а майстер за свою роботу отримав знак якості того часу – так званий Атестат. 

Свято-Троїцький Собор розташований у самому центрі Новомосковська за адресою площа Перемоги, 1

Свято-Миколаївський пустельний Самарський чоловічий монастир УПЦ

Монастир заснований 1602 року і спочатку перебував у юрисдикції Константинопольського патріархату. Він був монастирем війська Запорозького і під час Визвольної Війни сильно розорений. 

Він став відновлюватися під час Російсько-турецької війни 1681 року, а в 1690 році трапилася епідемія, під час якої знищили храм і багато іншого майна установи.

У наступні століття Самарський Пустинно-Миколаївський монастир бачив багато подій і видатних людей. Після революції його скасували, а територію віддали під психіатричну лікарню. Свій колишній статус храм почав повертати з початку 1990-х років.

Монастир має велику територію і багато підсобного господарства, тут щодня відбуваються богослужіння, дуже спокійно та душевно. 

https://jenyatravels.com/pro-mene/

Jenya Travels

Мене звуть Женя. Я подорожую по Україні та світу і розповідаю історії.
Простою мовою, без занудства та сухих фактів - цікаво про нецікаві місця.
Побував більше ніж на 100 точках на мапі!

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *