Якщо ви подивитеся на карту України, то Чернівецька область буде найменшою з областей України. Здається, що і її обласний центр – Чернівці теж має бути чимось маленьким і не примітним. А ні!
Це місто за детального знайомства виявиться дуже милим і затишним, у ньому навіть захочеться залишитися надовше, щоб відпочити й розгадати більше його таємниць і послухати нові загадки, побродити вузькими вуличками, послухати шурхіт шин на бруківці та навіть проїхати цим покриттям, яке тепер уже відходить у минуле.
Австрійський слід в історії Чернівців
Чернівці за час свого більш ніж 600-річного існування побували під владою багатьох держав та імперій. Тут правили молдавани, турки, австрійці, румуни, Російська імперія. І нарешті, у середині XX століття місто опинилося знову у складі України.
Дивно, але тільки австрійське панування залишило суттєвий слід в історії та архітектурі Чернівців. Саме ці пам’ятки і є основними визначними пам’ятками Чернівців. Багато пам’ятників австрійським діячам і назв вулиць на їхню честь. Є навіть скульптура австрійського імператора Франса-Йосифа I.
Австрія побудувала багато будівель і при ній місто цвіло. Його називали “Українським Парижем” і тут було зосереджено багато культурних цінностей. Навіть зараз уже Республіка Австрія грантами допомагає відновлювати застарілі будівлі і місцеві жителі дуже вдячні за це. Хоча, є в Чернівцях такі пам’ятки, які дуже занедбані. І місцеві жителі скаржаться на це і просять “не дивитися”. Наприклад, на площі в районі Турецького колодязя було дуже багато руйнувань, а квітковий годинник стояв без квітів і стрілок.
Сучасні Чернівці / Блиск і злидні Чернівців
Чернівці невеликий обласний центр, проте не найостанніший за населенням. Менші за нього Луцьк, Тернопіль, Ужгород та Івано-Франківськ.
На мою думку, це ще й небагате місто. Тут багато старих автобусів і тролейбусів на міських маршрутах (хоча є і новий транспорт).
Центральна вулиця так і називається – Головна, мощена. У Чернівцях багато брукованих вулиць і ними дуже незручно і шумно їздити. Особливо в центральній частині. Бруківка є в поганому стані, так само як і асфальт. Я бачив, як її змінюють або на нову бруківку, або на сучасне дорожнє покриття. Пішохідні переходи в Чернівцях не просто “зебра”, а ще й написи, що потрібно озирнутися на всі боки, взяти дитину за руку, малюнки – не можна розмовляти телефоном, слухати музику і потрібно пристебнути собаку під час переходу через дорогу.
Багато і багато старих будівель. Причому вони несхожі одна на одну. Бродити і розглядати їх – це справжній рай для любителя старовини. Зустрічаються зовсім раритети з облупленою фарбою і старими радянськими вивісками – справжня дивина.
Особливого шарму надають парки в місті. Усі вони наче на підбір невеликі й прості, просто як із Радянського Союзу. Навіть у Центральному парку імені Т.Г. Шевченка стоять старі та іржаві постаменти для афіш. Мало сучасних елементів – лавок, газонів, освітлення. Сподобалося те, що тут немає радянських пам’ятників і назв вулиць.
Чернівці напрочуд чисте місто. Я не бачив урн, але й не бачив сміття на вулицях. Багато бездомних собак. Причому всі вони кошлаті й брудні. Бродячих котів практично не бачив. Це викликало в мене інтерес. А ще тут багато птахів. У весняну пору прокидаєшся і засинаєш під їхній спів. Дуже приємно й естетично для слуху в мегаполісі.
Я звернув увагу на відсутність на кожному розі МАФів (у мене в Дніпрі їх повно). Навіть на вокзалі всього один кіоск і чистота навколо. На автовокзалі – взагалі жодної точки з шаурмою, чебуреками та іншим.
Місто живе своїм життям і здається, що відірване від деяких благ цивілізації. Я не побачив у центрі міста жодного великого мережевого супермаркету. Усі маленькі магазинчики, а мережі присутні на околицях і їх можна порахувати на пальцях однієї руки.
Чернівці розмовляють українською, хоча ще у 2016 році було багато російськомовних. І багато людей скаржаться на корупцію – погані дороги, хаотична забудова – одвічна тема в Україні.
Як дістатися до Чернівців
Приїхати до Чернівців найкраще поїздом. З Києва, Дніпра, Львова, Одеси без проблем ходять швидкі поїзди з хорошими купе і вагонами. Можна дістатися з Івано-Франківська або Тернополя автобусом (це найближчі обласні центри), але це займе достатньо часу. Причому не через дороги (дороги хороші), а через відстань. У процесі можна буде помилуватися природою та архітектурою сіл, повз які будете проїжджати.
Мені сподобалися Чернівці. Маленьке, запорошене, культурне місто, зовсім не сонне. Тут варто побувати і обходити його як самостійно, так і з екскурсією. На мою думку не варто приїжджати на 1 чи 2 дні, краще одразу на тиждень. Ходити багато і також потрібно відпочити серед колишньої розкоші майже імперського міста Чернівці.