Нещодавно я побував у невеликому селищі в Овідіопольській громаді на Одещині. Село знаходиться за 40 кілометрів від обласного центру і дістатися сюди не важко як на автобусі, так і на особистому транспорті.
Село зараз нічим не примітне, а ось історія цих місць дуже цікава.
Чому Роксолану звали Роксоланою
Все почалося з того, що на території Північного Причорномор’я на початку ІІ століття до нашої ери оселилися кочові племена роксолан. Вони були вельми войовничі, налічували від 50 000 до 100 000 душ і нерідко робили набіги на прилеглі грецькі поселення, руйнуючи їх та гарбуючи.
За часів Римської Імперії місце проживання роксолан торкалося провінції Мезія, і це плем’я в союзі з іншими племенами влаштовувало тут заворушення. З перемінним успіхом. Існують записи римських істориків, коли ревксинали (так римляни називали цей народ) громили римські когорти через зменшення їм субсидій, і навпаки. Загалом пару століть роксолани були сильними суперниками та дійшло до того, що їх вождь підбурював на вбивство самоназваного імператора Регаліана.
З того часу за цією місцевістю закріпилася назва Роксоланія, яка згадуватиметься в європейських – сицилійських, генуезьких, а потім і турецьких джерелах. Цілком ймовірно, що і людей, які населяли Україну і прибули з місць на північ від Дунаю, називали “роксоланами”. Є навіть так звана Роксоланська теорія, а російський історик Д. І. Іловайський прямо говорив, що «Рось або Русь і Роксолани це одна й та сама назва, один і той же народ».
У результаті дівчину з України, яка потрапила до гарему султана Сулеймана Величного, яка стала його наложницею, а потім дружиною під ім’ям Хюррем Хасекі-султан назвуть Роксоланою. Це станеться з подачі посла Священної Римської Імперії Ог’єра Гізеліна де Бусбека, який написав про неї у своїй праці “Турецькі записки”, згадавши про Хюррем як про мешканку країни Роксоланії.
Так і закріпилося це легендарне ім’я за легендарною особистістю.
Стародавній Ніконій
Ще біля Роксолан є велике поле з валунами, що заросло травою. Виявляється, це територія стародавнього міста Ніконій. Він розташовувався на березі Дністровського лиману і був заснований у 6 столітті до н.
Місто процвітало і існувало до 3-4 століття нашої ери. Він зник із горизонтів історії під час Великого переселення народів.
Примітно, що розкопки на цій місцевості почалися лише у 1960-х роках, і до цього часу про місто нічого не було відомо. Археологи розкопали багато цікавого та дізналися про побут городян Ніконія.
Розкопки припинилися на початку 1990-х і з того часу тут одні піщані валуни, що заросли високою травою. Ця територія охороняється Законом України і тут стоїть відповідний знак.
Я не знайшов і сліду, що тут щось було і щось розкопувалося. Дивно! На перший погляд звичайне поле. Крім пам’ятного знака та стилізованого кам’яного боввана.
Чому Овідія вигнали до Овідіополя
Насправді за часів римського письменника Овідія міста Овідіополь не існувало. Майстер пера жив на рубежі двох ер. Він писав свої твори і не дуже шанував у них владу першого римського імператора або став свідком того, про що треба мовчати.
Насправді історія не знає точно, за що його вигнали. Отож його й заслали подалі від столиці – на околицю. У місто Томи на Чорному морі.
Тут Овідій провів рік і бував північніше, якраз там й жили греки та войовничі роксолани.
За часів Російської Імперії та її воєн з Туреччиною тут була прикордонна фортеця, і 27 січня 1795 р. указом Катерини II фортеця і поселення Хаджидер були перейменовані в Овідіополь на честь поета, який був у цих місцях.
Досі в місті є пам’ятник того, ім’я якого він носить.
Ось так, на невеликій ділянці переплелися стільки історій та стільки епох!